Я СІЛЬСЬКИЙ БІБЛІОТЕКАР

Пропонуємо Вашій увазі погляд Станіслава Сауляка на сільську бібліотеку. Фрагмент у виконанні членів клубу "Павутинка" та завідуючої Мазурівською філією на районному та обласному святі з нагоди Всеукраїнського Дня бібліотек.
Станіслав Сауляк




Я – сільський бібліотекар







Читач:

Яке гарне село наше нині:

Хлібний лан колоситься житами,

Огірки, помідори в долині,

Зеленіють сади між хатами.



Бібліотекар:

Все це створюють руки майстерні

Творців благ продовольства безпеки,

Суть методик яких характерну

Вони черпають з бібліотеки.

Як засіяти лан хлібоносний,

Бути з овочів, фруктів врожаєм,

Жити в світі наук зореносних

Книгозбірня усьому навчає.

Читач:

Наші ферми – мов царство тваринне:

Тут корови, телята і свині,

Наче гості поважні, гостинні

Мають все, як в заможній родині.

Тут доярки у білих халатах

Молоко здобувають майстерно,

Що з доїльних складних апаратів

Наче річка, тече у цистерну.

Бібліотекар:

У тваринництві праця нелегка,

Тут крім знань, треба мати бажання,

Поросят не приносить лелека,

А молочна ріка – плід навчання.



Для тваринників – школа і досвід,

Технології, стиль і структура –

Всі надбання з минулого й досі

У нас зібрано в літературі.

Читач:

А у цьому куточку, за гаєм

Наче пісню співають мотори,

Трактори тут за певним звичаєм

Беруть старти на хлібні простори.

Посивіли і юні трудяги

За кермом тракторів і комбайнів,

Мов пророки наснаги й звитяги,

Щодня в полі завжди самі ранні.

Бібліотекар:

Наче золото щире, з комбайна

Дужим вибухом в кузов стремиться,

Справа це не проста, не звичайна,

Недарма ж хлібом зветься пшениця.

Щоб майстерністю оволодіти

Водія степових кораблів,

Слід підвищувать фах і освіту,

В нас для цього є збірка томів.

Читач:

А он там, на зеленій поляні,

В морі квітів, струнких ясенів

Виховательки добрі і няні

Бавлять діток, малих крикунів.

Сонце ледь позначає світанок,

Дітлахів вже приводять сюди.

Скільки ігор, казок і співанок

Тут побачиш щодня і завжди!

Бібліотекар:

Працювати з дітьми ось такими –

Справа надто складна і почесна,

Щодня треба знаннями новими

Володіти, їх дітям донести.

Тому з чіткістю правил аптеки

Циклом даної літератури

Їх озброює бібліотека

Як класичної вогник культури.

Читач:

А ось тут, на чудовому місці

Шум і гамір, і пісня довкола,

Тут дітей і підлітків … десь двісті –

Мов господарі. Це – наша школа.

Тут учителя слово магічне

Веде учнів до знань із провінцій,

Бо він сіє Розумне і Вічне

В душах юних нових українців.

Бібліотекар:

Бути вчителем – справа серйозна,

Бо це треба таким народитись,

Щоб навчати дітей скрупульозно

І самому усе життя вчитись.

Є в Макаренка вислів відомий:

«Вчитель вчителем є, поки вчиться».

В нашім царстві книжковім вагомім

Є для цього усе, як годиться.

Читач:

В селі нашім будинок культури

Вносить радість в життя хлібороба,

Там концерти, картини «з натури» -

Все, що нашій душі до вподоби.

Бібліотекар:

У культурнім житті особливо

Треба знати усе, як годиться.

Арсенал таких знань надважливих

Пропонує книжкова скарбниця.

Пісню, музику і режисуру,

Все для нового репертуару

В нас знаходять мужі від культури,

Як у царстві мистецького дару.

Читач:

А у центрі села, на помості

Стоїть пам’ятник слави людської.

Хто вони, ці шановані гості?

Чому напис над списком «герої»?

Бібліотекар:

В книгозбірні на видному місці

Висить стенд «Пам’ятаймо героїв»,

Діє виставка … книг так на двісті,

Фото й опис епохи лихої.

Тут діди наші, прадіди, друзі

За щасливе для нас майбуття,

За Вкраїну, калину у лузі

Віддали найдорожче – життя.

Книга пам’яті та фільмотека,

Все, що внесено нами сюди,

Пропонує всім бібліотека

Прочитати і знати завжди.

Читач:

На окраїні, в тихім куточку

Стоїть гарна, привітна споруда,

Тут, в чудовім вишневім садочку

Тихий край. Тут лікуються люди.

І як гарно, що в нашому краї

Є лікарня – для хворих надія,

Бо не всі ми можливості маєм

Лікуватися десь на Мальдівах.

Бібліотекар:

Лікарі чародіям подібні,

Знавці тіла й здоров’я людського,

Але й їм Мудра Книга потрібна

Для підвищення статусу свого.

Нові ліки й шляхи лікуваня,

Які діють на нашій планеті,

У чит.залі знайдеш без вагання

В нових книгах, або в Інтернеті.

А як щось надзвичайне, конкретне

Слід здійснити найближчими днями,

В книгозбірні є центр інтернетний,

Він озброїв Вас вмінням, знаннями.

Читач:

Все в селі: і хати, і дороги,

І медпункт, магазини і школа

Вирізняється виміром строгим,

Чистотою й порядком довкола.

Бібліотекар:

В селі влада належить народу

У особі сільських депутатів,

Тому в побуті й праці «погоду»

Вони вміло будують, завзято.

Щоб підтримувать ритм трудівничий,

Треба знати систему законів,

Суму знань про устої правничі

Наш біб фонд їм дає всесторонню.

Читач:

У селі треба скрізь все уміти,

Всім завжди надавати поради,

Тому хочеться тут зрозуміти:

Хто він є, цей книжковий ГЛАС ЛАДУ?

Бачу він і не швець, і не пекар,

Та в усьому все знає, уміє,

Всюдисущий наш бібліотекар

Всіх розважує і розуміє.

Бібліотекар:

Я звичайна сільська громадянка,

Книголюб, а не магії жриця,

Бібліограф, я – долі обранка,

Мудрих скарбів книжкових цариця.

Я – майстриня всіх справ благородних,

Мені – цвях, молоток чи сокира,

Інструментів набір всенародних –

Вірні друзі, порадники щирі.

Бо як треба чит.зал побілити,

Замінити трубу водогону,

Нові клумби чи сад посадити –

Зроблю все я без шуму й роздзвону.

Усе роблю цікаво, з бажанням,

Вдень і вніч, у погану погоду,

Бо життєве моє покликання –

Усім серцем служити народу.



І ще хочу додать одну звістку,

Що Я мама, дружина, свекруха,

Що, як рідну, сприймаю невістку,

Не грозить нам сімейна «розруха».

Бо світогляд життєвий формують

Не вожді, не пророк, не аптека,

Мудрим вчителем в цілому слугують

Храми Мудрості – БІБЛІОТЕКИ.



Щиро горда я своїм селом –

Творцем хліба святого, достатку

Й тим, що пам'ять про те все, що є і було

Бережу в книгозбірні в порядку.





Тульчин Вересень 2010р.