Покинута Хатина …

Ще зовсім недавно служила вона вірою і правдою своїм господарям. Немов дівчина, перед Великоднем одягала блакитну сукню, підморгувала до сонечка пофарбованими віконцями та раділа, коли господиня підводила призьбу. А ще кожного року їй робили зачіску.


На все село не знайдеш такої красуні, адже її подруги давно вже покрили голови чи то шифером, чи то бляхою. Тільки вона не зраджувала давнім традиціям. Хоч не багато умільців залишилось в селі, її стріху пошивали вчасно. І соломки господиня знайде, і потурбується.

Багато може розповісти ця Хатина. І війну пам’ятає, і голод. Залишилась Ганна в батьківській хаті. Своєї сім’ї не мала. Більше про небожів дбала, своєї хати не будувала. Їй і в батьківській було затишно.

Ось так і переживали разом: господиня і Хата…

Але що це? Вже кілька років не справляла нової сукні Хатина, не лагодилась стріха. Покосились вікна. Ніхто не чепурить її.

Чому?

Кажуть в народі, що хата стоїть доти, поки в ній живуть. Не стало Ганни. Немає кому потурбуватись.

Хатина старається, тримається з останніх сил. Посміхається щоранку до сонечка шибочками і неначе благає: «Люди, може я ще комусь знадоблюсь? Адже такої красуні як я, навіть в районі не знайдеш!»

Дійсно, це мабуть остання в нашому районі Красуня – Хатина під соломою. Більше такої мені особисто не приходилось зустрічати. Добре було б зберегти її. Щоб наші дітки не на малюнках дивились яке житло колись мали українці. Саме в такій Хатинці можна організувати музей історії села, проводити уроки народознавства, та вивчати багатющу історію нашого краю.

Не дивлячись на втрачену дівочу красу, Хатина не втратила жіночого шарму. Адже саме до неї, а не до тих сучасних сусідок, приїздять молоді фотографи. Роздивляються, фотографують. А відомий на Поділлі художник обіцяв портрет написати. Подобається їй така увага, замолоду такого не бачила. Саме її світлина побувала якось на всеукраїнському конкурсі «Історія одного села» і стала переможецею. А тепер прикрашає чиїсь офіси чи то в Києві, чи то в Прилуках.

Ось і ще одну самотню зиму переживає така собі Міс Хатина, відома на всю Україну. А чи прикрасить її хто до Великодня. Паска в цьому році рання. Чи встигне вона заквітчатись вишневим цвітом? Гордо стоїть в мальовничій Тульчинській Михайлівці і сподівається…

А чи вистоїть?

Зверніть увагу!

Тульчинська ЦРБ пропонує Вашій увазі творчість голови літературно - мистецького об'єднання "Оберіг" Юрія Хмелевського. Недавно створений блог "Юрій Хмелевський" http://wwwmyoberig.blogspot.com/ є єдиним джерелом, де можна ознайомитись з поезією автора. Нажаль з об'єктивних причин у автора ще немає виданої жодної збірки.
Мене особисто вразили наступні рядки

Метелики

Звичайні люди ми, у кожного – проблеми,
Своє життя, свій шлях у майбуття.
Ледь-ледь торкнутися занедбаної теми
Я мушу, хоч би гризло каяття.

Звичайні люди ми, проте душа від Бога
Метеликом тріпочеться в думках:
То – радість незбагненна, то – глуха тривога,
То – теплий спокій, то – холодний страх.

Долаємо шляхи, мов дикі білі коні
Назустріч сонцю, грозам і вітрам.
На велетенській вічно-зоряній долоні
Метеликами дано бути нам.

Швидкі, яскраві і тендітні наші крила
До щастя закликають і несуть,
Нагадують прозорі, сонячні вітрила,
Небесний дар, життя земного суть.

Плекаймо ніжно їх, бо ще заради чого
Існуємо у вирі протиріч?
Нема в житті людей нічого більш ясного,
Аніж метелик з Богом віч-на-віч.

Масляна - 2010

Продовжуючи співпрацю з Тульчинсько-Брацлавскою Єпархією в бібліотеці пройшли зустрічі "Масляна - 2010". Не обійшлося звісно без традиційних млинців. Детальніше на сайті бібліотеки http://tulchlb.vn.ua. А Ви вже встигли напекти та скуштувати млинців? Якщо ні, то поспішайте, до 15 лютого потрібно встигнути!.

Бібліотека ???

В минулому році ми провели відеодослідження "Що в Вашому житті означає бібліотека?". Пропонуємо його Вашій увазі. Можливо, переглянувши цей ролик, Ви знайдете щось корисне для себе. Якщо так, то прошу до розмови...

"Начав книгу, я ее дочитываю. Так нас воспитали..."

Прочитала роман Алана Беннетта "Непростой читатель" //Иностранная литература. 2009. №12. Родзинкою цього роману є те, що ЧИТАЧЕМ стає АНГЛІЙСЬКА КОРОЛЕВА. Відкривши для себе радість читання Її Величність хоче поділитися нею з іншими. Важлива для нас всіх тема: Чому один стає читачем, а іншому це байдуже? Вразила цитата:"Начав книгу, я ее дочитываю. Так нас воспитали. Книги, хлеб с маслом, картофельное пюре - справляйся со всем, что тебе досталось"

Портрет замовляли?

Ось таким бібліотекаря уявили собі наші найменші читачі!

Ой, мороз, мороз!!!

У нас сьогодні -25. Справжнісінька зима. По вулиці йдеш, наче в казку потрапила. Цікаво, що думають з цього приводу наші шановні колеги, книгозбірні яких не опалюються ?. Їм можна тільки поспівчувати. Ми такі часи згадуємо як страшний сон.